Сергій Віталійович Біжко народився 14 листопада 1976 року в Дніпрі й за понад чверть століття в системі прокуратури пройшов шлях від рядового слідчого до керівника однієї з ключових обласних прокуратур України. Його кар’єра тісно переплітається з бурхливими подіями країни — від пострадянських реформ до воєнного стану, коли кожне рішення впливало не лише на окремі справи, а й на довіру суспільства до правосуддя в регіоні, що став тилом для фронту.
З 1998 року, одразу після отримання вищої юридичної освіти, він занурився в щоденну рутину прокуратури: спочатку слідчий Самарського району Дніпра, потім помічник і заступник прокурора районних підрозділів. Ці перші кроки сформували його як фахівця, здатного розплутувати складні ланцюжки податкових порушень і кримінальних проваджень. До 2020 року Біжко вже мав за плечима досвід керівництва прокуратурою Краматорська в найгарячіший період 2015-го, роботу в Запорізькій області та повернення до рідного Дніпра на посаду першого заступника місцевої прокуратури №4.
У квітні 2020-го його призначили заступником прокурора Дніпропетровської області, а вже у вересні того ж року — очільником обласної прокуратури. Саме на цій посаді він пробув майже п’ять років, аж до літа 2025-го, коли подав заяву про звільнення за власним бажанням на тлі масштабних перевірок Генеральної прокуратури. Сьогодні, станом на 2026 рік, Сергій Біжко продовжує працювати в системі — вже як прокурор відділу представництва інтересів держави з питань державної та комунальної власності Дніпропетровської обласної прокуратури.
Ранні роки та сходження кар’єрними сходами
Дніпро 1976-го — промислове серце України, місто заводів і сильних характерів. Саме тут формувався майбутній прокурор. Вища юридична освіта 1998 року відкрила двері в прокуратуру, де він одразу опинився в гущі подій. Слідча робота в Самарському районі вимагала не лише знань закону, а й уміння працювати з людьми: від потерпілих до підозрюваних, від складних економічних схем до звичайних побутових конфліктів.
Згодом Біжко перейшов на посади помічника прокурора міста, заступника в районних прокуратурах. Кожна сходинка додавала досвіду. Він очолював відділ нагляду за виконанням законів органами податкової поліції області, а потім керував відділом процесуального керівництва досудовим розслідуванням у справах органів внутрішніх справ. Ці напрямки були тоді справжнім полем битви з економічними злочинами — від ухилення від податків до корупційних схем на підприємствах.
2015 рік став поворотним. Призначення прокурором Краматорська відбулося в розпал подій на Донбасі. Регіон, де лінія фронту проходила поруч, вимагав жорсткого контролю за дотриманням законності в умовах воєнних дій. Біжко впорався, а вже 2016-го перейшов до Запорізької обласної прокуратури на посади заступника начальника управління та начальника відділу. 2018 рік повернув його до Дніпра — першим заступником керівника місцевої прокуратури №4. Цей період кар’єри показав, як людина здатна швидко адаптуватися до нових викликів і масштабів.
На чолі обласної прокуратури: воєнний час і щоденна боротьба
З вересня 2020 року Сергій Біжко очолив Дніпропетровську обласну прокуратуру. Регіон став одним із ключових тилових центрів країни. Після початку повномасштабного вторгнення 2022-го на прокуратуру лягла подвійна ноша: розслідування воєнних злочинів, захист національної безпеки, протидія ухиленню від мобілізації, боротьба з продажем гуманітарної допомоги. Під його керівництвом відомство активно працювало над справами, пов’язаними з корупцією в умовах війни, — від схем на тендерах до зловживань у розподілі бюджетних коштів.
Прокуратура тоді перетворилася на справжній щит для регіону. Керівник наголошував на пріоритетах: злочини проти основ національної безпеки, захист державної власності, швидке реагування на факти колабораціонізму. Але саме цей період приніс і найбільше публічного резонансу — як позитивного, так і критичного. З одного боку, статистика розслідуваних справ росла, з іншого — лунавали звинувачення в вибірковості правосуддя.
Біжко залишався на посаді до липня 2025-го. Тоді, на тлі призначення нового Генерального прокурора Руслана Кравченка, розпочалися масштабні перевірки роботи обласної прокуратури. Інспектори Генпрокуратури прибули до Дніпра, і результатом стали кадрові рішення щодо керівного складу. Сергій Біжко написав заяву про звільнення з посади очільника, але не залишив систему повністю.
Родина, майно та офіційні декларації
Сім’я Біжка — дружина Наталія, доньки Катерина та Анна, син Андрій — завжди залишалася в тіні публічності, але саме майнові питання дружини часто ставали предметом обговорення. Наталія Віталіївна до 2020 року не мала значних доходів, а потім активно зайнялася підприємництвом: роздрібна торгівля напоями, ріелторські послуги через ТОВ «Рієлтор 3Д». Частина корпоративних прав компанії належала їй разом із іншими партнерами.
Офіційні декларації, подані до НАЗК і доступні через сервіси YouControl та OpenDataBot, малюють картину скромного особистого майна самого прокурора. Житловий будинок площею 87 квадратних метрів у Дніпрі, придбаний ще 2000 року. Квартира 65,6 м² записана на дружину. Автомобілів у власності немає, але в користуванні — Volkswagen ID.4 2021 року, Hyundai i30, раніше — KIA Sorento та Seat Leon за довіреностями.
Дохід за 2023 рік як обласного прокурора склав понад 1,7 мільйона гривень заробітної плати. Дружина декларувала значні суми готівки в доларах — близько 77 тисяч. Банківські рахунки скромніші: десятки тисяч гривень. Ці цифри регулярно з’являлися в щорічних деклараціях і ставали приводом для дискусій про розрив між офіційними доходами та рівнем життя.
| Рік | Посада | Зарплата (грн) | Пенсія (грн/рік) |
|---|---|---|---|
| 2023 | Обласний прокурор | 1 728 237 | близько 1 млн |
| 2024–2025 | Керівник облпрокуратури | понад 2 млн | понад 1 млн |
Дані декларацій підтверджують стабільно високі доходи на керівній посаді, але й фіксують додаткові джерела в родині через бізнес.
Скандали, критика та контекст публічних дискусій
Робота Біжка на чолі обласної прокуратури супроводжувалася гучними публічними дискусіями. ЗМІ неодноразово писали про зв’язки з місцевими елітами — мером Борисом Філатовим, бізнесменом Геннадієм Корбаном. Обвинувачення стосувалися нібито гальмування корупційних справ щодо чиновників міськради, «кришування» бізнес-суперечок і рейдерських захоплень. У 2021 році НАБУ відкрило два провадження: за призначення без конкурсу та службове підроблення в одній із резонансних справ.
Окрема хвиля критики злетіла через оформлення інвалідності та отримання пенсії. У 46 років Сергій Біжко отримав статус, що дає право на пенсію за інвалідністю — близько 88 тисяч гривень щомісяця. Він продовжував працювати на високій посаді, поєднуючи зарплату та пенсію. ЗМІ називали це «мільйонною пенсією» і ставили питання про справедливість системи для державних службовців.
Інші претензії стосувалися «родинного бізнесу» в прокуратурі. Зокрема, згадували кума Кирила Лозовського, який швидко виріс від завскладу до керівника окружної прокуратури, і витрати на автопарк підрозділу. Також фігурував Олександр Самарця — колишній колега, затриманий СБУ у 2025-му за підозрою в державній зраді. Ці історії створювали образ системи, де особисті зв’язки іноді переважали професійні критерії.
Однак варто пам’ятати контекст: українська прокуратура переживала реформи, перехід від радянської моделі до європейських стандартів. Багато справ, які «гальмувалися», поверталися судами або закривалися через брак доказів. Сам Біжко жодного обвинувального вироку за корупцію не отримав — лише розслідування та громадський тиск.
Цікаві факти про Сергія Біжка
- Пенсія в 46 років. Оформлена під час повномасштабної війни, дає право на 60% зарплати без обмежень навіть за умови продовження роботи. Суд підтвердив законність.
- Куми в системі. Декілька близьких людей отримали підвищення в підрозділах Дніпропетровщини, що стало предметом журналістських розслідувань.
- Авто на довіреностях. Люксові моделі Volkswagen ID.4, Hyundai i30 та інші використовувалися сім’єю, хоча в деклараціях не значилися як власність.
- Зв’язки з 2015-м. Робота в Краматорську під час активної фази бойових дій на Донбасі — період, коли багато прокурорів отримували бойовий досвід.
- Декларації без «золотих унітазів». Офіційно прокурор виглядає доволі скромно, а всі значні активи — на дружині та родичах.
Звільнення та що далі: уроки для системи
Літо 2025-го стало кінцем епохи Біжка як очільника. Масштабні обшуки, перевірки інспекторів Генпрокуратури, масові звільнення керівництва обласної прокуратури — все це відбулося майже одночасно. Нове керівництво отримало «спадщину» у вигляді колективу, глибоко зануреного в регіональні схеми. Біжко залишився в системі на нижчій посаді, продовжуючи подавати декларації й виконувати роботу в відділі представництва інтересів держави.
Його історія — це не лише біографія однієї людини. Це дзеркало проблем української прокуратури: поєднання високих зарплат і пенсій, вплив особистих зв’язків, тиск громадськості та необхідність реформ. У 2026 році, коли країна продовжує боротьбу на фронті та за європейське майбутнє, такі кейси змушують задуматися, наскільки система здатна очищуватися зсередини.
Сергій Віталійович Біжко залишився фігурою, про яку говорять і досі. Хтось бачить у ньому досвідченого прокурора, який пройшов усі сходинки, хтось — символ вибіркового правосуддя. Реальність, як завжди, складніша за заголовки. Вона ховається в тисячах томів справ, у щоденній роботі тисяч працівників і в тому, наскільки справедливим відчуває себе звичайний українець, коли стикається з системою.
